Mirka

Абразивні матеріали (фр. abrasif — шліфувальний, від лат. abradere — зіскоблювати) — це матеріали, що мають високу твердістю і використовувані для оброблення поверхні різних матеріалів: металів, керамічних матеріалів, гірських порід, мінералів, скла, шкіри, гуми та інших^[1]. Абразивні матеріали використовуються в процесах шліфування, полірування, хонінгування, суперфінішування, розрізання матеріалів і широко застосовуються в заготівельному виробництві та остаточному обробленні різних металевих і неметалевих матеріалів.

З давніх-давен використовувалися природні абразивні матеріали (кремінь, наждак, пемза, корунд, алмаз), з кінця XIX століття застосовуються штучні (електрокорунд, карбід кремнію, карбід бору, монокорунд, синтетичний алмаз та інші)^[1].

Твердість (Мн/м2) визначається методом вдавлювання алмазної піраміди в поверхню випробуваного матеріалу (наприклад, для кварцу 11000-11300, електрокорунда 18000-24000, алмазу 84250-100000). Абразивна здатність характеризується масою, що знімається під час шліфування матеріалу в такому порядку: алмаз, нітрид бору, карбід кремнію, монокорунд, електрокорунд, наждак, кремінь. З абразивних матеріалів виготовляють жорсткі та гнучкі абразивні інструменти, які широко застосовуються у всіх галузях машинобудування